ПОГАНЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже поганий. Сам же батько, хоч і мав вигляд переодягненого у поганючу одежу артиста імператорських театрів, співати не вмів (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 482); — Недарма зранку в мене долоня свербіла, а воно-таки доведеться чарку горілки випити. І поганюча ж вона, і гірка, а от люблю її (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 592).
ПОГАНЮЧИЙ
Тлумачення слова