ПОГА́НЬБЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поганьбити. Змагання до її [літературної мови] витворення почалось тільки недавно, і то іменно у галицьких писателів [письменників], в тім числі й у декотрих так поганьблених д. Чайченком (Іван Франко, XVI, 1955, 176); Ниць лежить в тіні акації Оленчук..: висічений, поганьблений, лежить, прищухнувши на власному городі (Олесь Гончар, II, 1959, 278).
ПОГАНЬБЛЕНИЙ
Тлумачення слова