ПОГАНЕНЬКО, розм. Присл. до поганенький. Бліді, втомлені, поганенько вбрані, Та к зброї кожний [боєць] мов приріс руками (Іван Франко, X, 1954, 62); Вчився я поганенько. Нерівно. Через те мені не дали стипендії (Олександр Довженко, I, 1958, 13);
// у знач. присудк. сл. — З нервами у вас. поганенько, але поприймайте ліки.. і проживете ще сто років (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 112).
ПОГАНЕНЬКО
Тлумачення слова