ПОГАМО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до погамувати. На ньому [човні], крім гребців, були..: старець Данило.. і один його ученик, молодий іще чернець з чорними, блискучими очима і з виразом упертої, нічим не погамованої волі (Іван Франко, IV, 1950, 156); Сашко змовчав.. і без жодного слова, з ледь погамованою образою, вийшов надвір (Юрій Бедзик, Серце.., 1961, 150);
// у знач. прикм. Нартал випускає з рук кухля і кидається на лаву, зовсім знесилений погамованим вибухом (Леся Українка, II, 1951, 406).
ПОГАМОВАНИЙ
Тлумачення слова