ПОЕ́ТІВ, това, тове. Прикм. до поет 1; належний поетові. І тепер нащадки панські Тюрми міцнії будують, А поетові нащадки Слово гостреє гартують! (Леся Українка, I, 1951, 386); І кожна мука, кожен зойк і стогін Лягали на поетове чоло Гіркою тінню (Максим Рильський, II, 1960, 142); Жайсак.. поскакав уперед, ведучи на поводу поетового коня (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 204).
ПОЕТІВ
Тлумачення слова