ПОДЗВІ́ННЯ, я, сер.
1. заст. Те саме, що подзвін. Звідкілясь іздалеку.. чулося подзвіння.. — на відправу по якомусь хутірському небіжчикові (Юрій Смолич, Рево та стогне.., 1960, 160); [Оксана:] Віддайте ці гроші на подзвіння та на церкву (Марко Кропивницький, I, 1958, 419).
2. рідко. Те саме, що дзвеніння. Золоте подзвіння бджіл губилось у старих липах (Олесь Донченко, IV, 1957, 143).