ПОДИВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. Те саме, що здивуватися. [Товкач:] Хоч то ніби великий пан — пак шпектор [інспектор]! — ну, але він чень бідному навчителеві у селі в горах не подивується (Іван Франко, IX, 1952, 186);
// Висловити своє здивування. Один раз по дорозі, забувшися, навіть уголос подивувався [Артем]. — Що ж це вони косять сьогодні? (Андрій Головко, II, 1957, 405). По-дитячому
2. Дивуватися якийсь час. Подивувалися, потовкували [потолкували родичі],.. що як-то Олексій, такий багатий, одним-одну дочку та віддає за свого батрака (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 352);
// на що. Дивуватися, дивлячись на що-небудь якийсь час. Дивні дива відкривав їм. [дітям] степ. Зупинившись, постоять над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам’яну бабу на скіфській могилі (Олесь Гончар, II, 1959, 97).