ПОДИВЛЯТИ, яю. яєш, недок., діал.
1. перех. і неперех. Дивуватися. Стаття Франка незвичайно подобалась мені. Я просто подивляю розум та талант того чоловіка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 278); Із ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять (Павло Тичина, II, 1947, 255).
2. перех. Розглядати. Олена подивляла гарного коня (Ольга Кобилянська, I, 1956, 102).