ПОДИХНУ́ТИ, не, док. Однокр. до подиха́ти 1 1, 2. Подихнув холодний вітер (Любов Яновська, I, 1959, 244); Студений вітер подихнув зненацька, і стало зимно (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 81); Настала осінь. Подихнули морози (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66);
// безос. Подихнуло на Пилипка вільним холодним повітрям (Панас Мирний, IV, 1955, 299).
ПОДИХНУТИ
Тлумачення слова