ПОДВІ́РНИК, а, чол., іст. Селянин, який не є членом сільської общини і живе відокремленим від неї двором, господарством. Кругова порука — спільна відповідальність у платежах, якої до реформи не існувало на Україні у селян-подвірників, була запроваджена і у них (Історія УРСР, I, 1953, 480).
ПОДВІРНИК
Тлумачення слова