ПОДВІ́Р’ЯЧКО, а. сер. Зменш.-пестл. до подвір’я. — Я закличу до себе троїсті музики та наманю хлопців повну хату і кімнату, ще й подвір’ячко (Нечуй-Левицький, I, 1956, 96); Згадалось невеличке, завжди чистеньке подвір’ячко, садок за хатою (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 21); Ой, чого плачеш, чого жалуєш, молодая Ярино? Ой, чи жаль тобі татонька свого Чи подвір’ячка його? (Українські народні ліричні пісні, 1958, 105).
ПОДВІР’ЯЧКО
Тлумачення слова