ПОДВІ́Р’Я, я, сер.
1. Обнесена огорожею або оточена будівлями ділянка землі коло хати, дому і т. ін.; двір. Ходить він по подвір’ю, никає, то в садок подасться, постоїть під деревом і знов у двір (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 301); В хмурих думах він підходить до просторого подвір’я Омеляна Шмалія, огородженого дощаним.. парканом (Михайло Стельмах, I, 1962, 111).
2. Хата разом з усіма господарськими, будівлями; індивідуальне селянське господарство. Як твоя, доню, доля, то накупить чоловік і поля, а як безділля, то продасть і подвір’я (Номис, 1864, № 1661).
3. Приміщення для тварин, реманенту, різних матеріалів і т. ін. Я обережно постукав у темне вікно. За всіма ознаками, це було колгоспне подвір’я. Воно стояло скраю мальовничого села Н. Над річкою Пслом (Юрій Яновський, I, 1958, 303).