ПОДВІ́ЙНИК, а, чол., рідко. Те саме, що двійник 1. * У порівняннях. Пливе тінь, шелестить стернею: щось іде з другого кінця.. Чи не Андрій не спить до цього часу? Ближче — він. Тоскний, самітній, ніби мій подвійник (Степан Васильченко, II, 1959, 97).
ПОДВІЙНИК
Тлумачення слова