ПОДУ́ШЕЧКА, и, жін.
1. Зменш.-пестл. до подушка 1. Було б учити, як лежало поперек подушечки, а як удовж, то вже не поможеться (Номис, 1864, № 6009); Батько садовить його на раму [велосипеда], де біля руля маленька подушечка (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 192); Він знову зник ненадовго й вернувся в надувною гумовою подушечкою в руках (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 232); * У порівняннях. Поплескав [лікар] Дороша по спині пухкою, як подушечка, рукою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 195);
// Що-небудь м’яке, опукле, схоже на невелику подушку. Він [метелик] спокійно сидів на розквітлій подушечці червоної конюшини (Олесь Донченко, VI, 1957, 476); Гриць схопив Жучка за обидві лапи, ніби хотів відігріти холодні округлі подушечки собачих пальців (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 301).
2. перев. мн. Сорт цукерок з начинкою, за формою схожих на подушку.
3. заст. Ладанка.