ПОДУБІ́ЛИЙ, рідше ПОДУ́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подубіти, подубнути. Дівчина нерухомо лежала на березі річки біля купки подубілої на сонці риби (Іван Ле, Наливайко, 1957, 8);
// у знач. прикм. Мороз дошкуляє. Стукають [діти] черевиками, труть подублі руки, підшморгують носами (Григорій Епік, Тв., 1958, 355).
ПОДУБІЛИЙ
Тлумачення слова