ПОДРУГУВАТИ, ую, уєш. недок., з ким і без додатка, розм. Бути подругами. Марія Дмитрівна знала її віддавна, ще з гімназії, де вони вчилися, подругували (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 47); Оксана Бойко теж брала участь у поході, вона тоді навіть подругувала з Зоїною матір’ю (Олесь Гончар, I, 1954, 522);
// Те саме, що дружити 1. — 3 якими ти людьми, сину, подругуєш? — пита мати (Марко Вовчок, I, 1955, 347).
ПОДРУГУВАТИ
Тлумачення слова