ПОДРУГА

ПОДРУГА, и, жін. Дівчинка, дівчина або жінка, яка дружить з ким-небудь. Зневажають подруженьки Подругу свою (Тарас Шевченко, II, 1963, 12); Мар’яна і Ганна були найкращими Катрусиними подругами (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 22);  * Образно. Як сестра, схилилась над тобою Невтомна подруга, сувора творчість (Максим Рильський, I, 1956, 90);
//  Кохана дівчина, жінка, наречена або дружина. Прощай, дівчинонька вірненька, З колиски подруга моя (Іван Манжура, Тв., 1955, 139); Він, добра й лагідна людина, раз у раз жалував свою подругу (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 41);  * Образно. Кличе подругу перепел в житі (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 113);  * У порівняннях. Як вірну подругу, любить білу акацію степовик (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 564).