ПОДОБРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до подобріти. Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей. Стоять мовчазні, зворушені, якісь ніби подобрілі (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 145);
// у знач. прикм. Роман вбирає подобрілими очима вечорове сяйво снігів, чогось, посміхаючись сам собі, дивиться в далечінь (Михайло Стельмах, I, 1962, 263).
ПОДОБРІЛИЙ
Тлумачення слова