ПОДІЛЯТИ, яю, яєш, недок., ПОДІЛИТИ, ділю, ділиш, док., перех.
1. Ділити що-небудь на частини. Поділив він дерево.. на шість шматків (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 110); Черв’як [прізвисько] дістав із кишені шматок зім’ятого дроту й поділив його на три рівні шматки (Іван Микитенко, II, 1957, 209); Загін поділили на кілька частин (Олесь Гончар, II, 1959, 250);
// Відмежовувати, роз’єднувати собою що-небудь. Вулиця Круля Яна перетинає все Наше [назва міста] навпіл, поділяючи його на «старе» і «нове» місто (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 109);
// Бути межею між частинами чого-небудь. Різка зморшка на переніссі поділила високий лоб навпіл (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 6);
// Розподіляти що-небудь між кимсь. — Який він брат мені?! Захопив у свої лабети все добро та й брат!.. Чому ж він не поділяв добра?.. (Панас Мирний, II, 1954, 117); — Бранок багато і скарбів у місті отім захопивши, Нарівно ми поділили, — без пайки ніхто не лишився (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 156); От, скажімо: хліба стільки-то мільйонів зібрали, це он скільки вагонів повнісіньких, це, як на душу поділити, он по скільки впаде… (Андрій Головко, II, 1957, 130);
// тільки док., кого, розм. Дати кожному його частку рухомого і нерухомого майна для створення власного самостійного господарства. Мотря переставилась… Іван, побачивши, Що й йому, мабуть, незабаром за Мотрею, одружив Ониська; поділив синів (Панас Мирний, I, 1949, 217);
// Розділяти, розбивати на групи, категорії; класифікувати. Усі затрати, зв’язані з виробництвом продукції в колгоспах, необхідно поділяти на прямі і непрямі (Колгоспник України, 7, 1956, 6); [Василь:] Скасуйте їх, скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих та бідних (Панас Мирний, V, 1955, 98); Мартинюк поділив, чи вірніше розсортував, покатованих залежно від стану ран і розповів присутнім, як треба за ними доглядати (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 81).
♦ Чогось не поділити — не дійти згоди; посваритися. Дві молодички гарненько цокотять… а тут дітвора змагається — чогось не поділили (Марко Вовчок, I, 1955, 14).
2. з ким. Віддавати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь. Отак тепер і з сотником 3 дурним моїм сталось: Розігнав дітей по світу, А добро осталось, Немає з ким поділити (Тарас Шевченко, II, 1963, 200);
// У змаганні — завойовувати певне місце разом з ким-небудь; одержувати разом з ким-небудь приз, нагороду і т. ін. Вчився [Павлуша] добре.. Але в другому класі вже мусив і натужитись, а все ж довелось поділити першість із своїм однолітком Гришком Саранчуком (Андрій Головко, II, 1957, 262); Великий приз IV Московського міжнародного кінофестивалю поділили широкоформатний фільм «Війна і мир» .. і «Двадцять годин» (Мистецтво, 5, 1965, 22);
// Приєднуватися до кого-небудь у якійсь дії. — Це диво! Вже кілька разів хтось поділяє з нами і снідання, і обід, і вечерю. Тут щось таке та є! (Українські народні казки, 1951, 163);
// Зазнавати чого-небудь, переживати, відчувати що-небудь разом із кимсь. Йому хотілося в війні зразу ж поділяти з союзниками все нарівні — і кров, і піт, і злигодні (Олександр Довженко, I, 1958, 299); Спасибі, Яську мій, що поділяв зі мною Ти перші радощі на життьовій весні! (Максим Рильський, Поеми, 1957, 225); І золото, і слава є, Та нема Оксани; Ні з ким долю поділити, Ні з ким заспівати (Тарас Шевченко, I, 1963, 121); Горе спільне Поділив художник з нами (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 150).
3. тільки док., мат. Виконати дію ділення. Щоб поділити суму на будь-яке число, можна поділити на це число кожний доданок окремо й одержані результати додати (Кисельов, Алгебра, I, 1956, 12).
4. Приєднуватися до чиїх-небудь поглядів, думок, намірів і т. ін.; виявляти солідарність, згоду з ким-небудь у чомусь. Жінка не поділяла чоловікових поглядів і нарікала, сварилась (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 135); Шевченко ніколи не поділяв ліберальних ілюзій щодо реформи, щодо волі кріпакам з царської ласки (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 495); Він звірив свої наміри Домасі, але вона не поділяла їх (Натан Рибак, Дніпро, 1953, 148).