ПОДІЛЕНИЙ

ПОДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поділити. Доходили [Тетяна з дітьми] до Трьох лісків. Вони тягнулися здовж горбка й були поділені на три частини; від того і Три ліски називалися (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 156); З допомогою Папаня виросла на лісовій галявині невеличка дерев’яна хатинка, поділена на дві половини (Олесь Донченко, II, 1956, 24); Сиваш поділений Чонгарським півостровом на дві частини — західну і східну (Наука і життя, 11, 1956, 12); Хто і як може у нього взяти його добро? Брат Микола? Дак вони ж із ним уже поділені! (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 60); Свині утримуються великими партіями безстанково, поділені на групи за вагою і віком (Радянська Україна, 2.II 1962, 4); Перші дні по приїзді Моті дівчата впивалися.. щастям знову відродженої поділеної дружби (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 187);  * Образно. Я їх [синів] люблю, як сонце й небо,.. вони по-різному, так треба, в житті продовжують мене. Це — я поділений натроє, щоб далі йти в прийдешні дні (Володимир Сосюра, II, 1958, 457);
//  поділено, безос. присудк. сл. Барак поділено на п’ять кварталів, і в кожному є начальник (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 174); То вона нову хату візьме, то знову стару заставляє при собі.. То землю знову не так поділено (Панас Мирний, IV, 1955, 94); Розбито, розчавлено гада, Одібрано землю у пана, Поділено по-хорошому Між селянами (Василь Еллан, I, 1958, 98).