ПОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ію, ієш, док.
1. Втратити чутливість, здатність рухатися; затерпнути, заніміти. Не відчуває Вікторія своїх ніг, вони ніби подерев’яніли (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 258).
2. Стати нерухомим від якого-небудь сильного переживання, почуття; завмерти. — Вона не заплакала, а тільки уся подерев’яніла… Стали її розважати, вона мовчить, та усе у куток пильно дивиться (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 460).