ПОДАЯ́ННЯ, я, сер.
1. Пожертвуваний жебракові, біднякові; милостиня. Тяжче заробити хліб, аніж випросити, але несеш подаяння за плечима, немов камінне жорно. Випрошує ці кусні Чайчиха зі сльозами і їсть зі сльозами (Михайло Стельмах, I, 1962, 290).
2. Внесок на користь якоїсь особи або установи (звичайно з благодійною метою). Тепер для попа головний клопіт — як більше висмоктати з громади прибутків. Отець Орест Солонинка, засвоївши цю премудрість, здирав з віруючих різні треби і подаяння не лише грошима, але й натурою (Юрій Мельничук, До раю.., 1961, 59).
3. Те саме, що подачка. Жінка давно слугувала комісарові, отримуючи за свої дрібні доноси мізерні подаяння (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 148).