ПОЦВЯХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поцвяхувати. * Образно. Навкруги була глибока темрява, поцвяхована згори волохатими зірками (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 73);
// поцвяховано, безос. присудк. сл. Старі, але міцні двері з вилежаного дуба взято на залізні болти, поцвяховано великими вухналями з гранчастою голівкою (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 130).
ПОЦВЯХОВАНИЙ
Тлумачення слова