ПОЦЯТКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до поцяткувати. Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане ванною, біле, аж страшне, як маска (Леся Українка, III, 1952, 655); Ці слова — про набиті трамваї.. І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням (Іван Драч, Поезії, 1967, 42); Дуже гарний суничник під час цвітіння.. Все дерево поцятковане великими суцвіттями білих, схожих на конвалії квітів (Наука і життя, 2, 1966, 48).
2. у знач. прикм. З цятками, вкритий цятками. Зітхнула [Марина]. Розплющила прекрасні сині-сині поцятковані очі (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 452).