ПОЧИНЕНИЙ

ПОЧИ́НЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до починити;
//  починено, безос. присудк. сл. [Настя:] Чи тобі що починено, чи тобі наврочено? Хоч розкажи, де болить, що болить? (Карпенко-Карий, II, 1960, 206); Немов полудою засліпило очі батькові та матері, немов їм починено чи наврочено?.. (Марко Кропивницький, IV, 1959, 148).