ПОЧВАНИТИСЯ, нюся, нишся, док.
1. Док. до чванитися. Батько хотів почванитися перед сусідами сином і почав його зачіпать (Нечуй-Левицький, I, 1956, 461); Антосьо любив почванитись і де треба було на своєму поставити (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 161).
2. Чванитися якийсь час. Писар заїхав у хмари, думаючи почванитись трохи перед матір’ю (Нечуй-Левицький, I, 1956, 105).