ПОЧУТТЄ́ВИЙ, а, е.
1. Одержуваний за допомогою органів чуттів. Людина має здатність складати певні судження не лише опосередковано — шляхом абстрактного мислення, а й безпосередньо — шляхом почуттєвої інтуїції (Радянське літературознавство, 8, 1965, 8).
▲ Почуттєвий досвід, філос., псих. — емпіричне сприйняття зовнішнього світу.
2. Стос. почуттів, сприйманий почуттями. У портреті характер людини розкривається через її конкретно почуттєвий образ (Мистецтво, 1, 1966, 23); В змалюванні природи Франко користувався не тільки зоровими враженнями, а й всією гамою почуттєвих образів (Історія української літератури, I, 1954, 552).
3. Який виражає схильність до плотських насолод. Великі губи, короткий ніс з глибоко врізаними ніздрями і важкувате підборіддя робили її обличчя одверто почуттєвим (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 15).