ПОЧУКИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Чукикати якийсь час. Вона не своя, коли вибереться той день, що хрещениці не побачить, не почукикає на руках (Панас Мирний, IV, 1955, 68); Шмалько взяв дитину, почукикав, потім легенько, мов м’яча, кілька разів підкинув угору (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 375).
ПОЧУКИКАТИ
Тлумачення слова