ПОЧОМУ, ПОЧІМ, присл.
1. Уживається в знач. скільки коштує, за скільки продається. — Ось зараз заїдемо до крамнички, спитаємо, почім кумач (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 209); * Образно. До нас в науку! ми навчим, Почому хліб і сіль почім! (Тарас Шевченко, I, 1951, 327).
♦ Знати, почому в Тростянці гребінці — уживається як погроза. Хай же наважиться [Олександра] сказати хоч слово, тоді знатиме, почому в Тростянці гребінці (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 29); Знати (узнати, пізнати і т. ін.) почому (почім) ківш (пуд, фунт, корець і т. ін.) лиха див. лихо 1: Показати, почому лікоть кваші — довести свою перевагу над ким-небудь. — Бачиш, виграли страйк… Показали Гельці, почому лікоть кваші… (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 34).
2. Уживається в знач. звідки, від кого. [Прісцілла:] Не треба злота моїм братам. [Панса:] Почім ти знаєш, дочко? (Леся Українка, II, 1951, 462); [Іван:] Багато заробив? [Семен:] Вісімдесят приніс! [Іван:] Ого! Та в Одарки з півсотні на схові. [Семен:] А ти ж почім знаєш? (Марко Кропивницький, I, 1958, 65); — Скажи мені: чого вони сюди ходять? — запитав він, роздумливо суплячи брови. — А я почім знаю? — щиро здивувався Сергій (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 160).