ПОЧЕ́РКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почеркати. Я схопив першу-ліпшу чужу рукопись [чужий рукопис] зо стола, всю почеркану моїми поправками (Леся Українка, III, 1952, 631); Заглиблений у міркування, він навіть не примітив, що за столом, схилившись над синім папером, симетрично почерканим білими рисками, стояли Огей, Титан і вчорашній знайомий (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 327).
ПОЧЕРКАНИЙ
Тлумачення слова