ПОЧАВИТИ, чавлю, чавиш; мн. почавлять; док., перех.
1. Подавити, потоптати все або багато чого-небудь, усіх або багатьох. Почавив чобітьми жуків;
// Пом’яти що-небудь. Почавити виноград.
2. Чавити якийсь час.
Почавити голодом — фізично знищити тривалим голодуванням. — Аби їй хоча б стільки дітей, як мені, де вони тільки на мою голову беруться? У других людей хоч голодом почавило, а тут така прожир, ніколи нема їм наїду (Михайло Стельмах, I, 1962, 222).