ПОЧА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до почати 1, 3—5. Входить магістер і Річард попереду, провадячи загарливо далі розмову, почату ще надворі (Леся Українка, III, 1952, 96); — Даниле, тихенько вскоч у хату, щоб не збудити старих, і винеси хлібину. — Хлібину чи хліба?.. — Цілу хлібину, не почату (Михайло Стельмах, I, 1962, 557);
// у знач. ім. почате, того, сер. Робота, справа, якій покладено початок. Девіз змагання: почате доводити до кінця (Хлібороб України, 3, 1968, 8).
ПОЧАТИЙ
Тлумачення слова