ПОЧА́СТИ, присл.
1. Неповністю, не цілком, частково. Зараз-зараз тільки деякі галузі мистецтва почасти можна було б віднести до творчості колективом, гуртом людей (Василь Еллан, II, 1958, 66); У справі вивчення текстологічної і цензурної історії творів Шевченка.. багато.. нез’ясованого або з’ясованого тільки почасти (Радянське літературознавство, 7, 1968, 65);
// Менше, ніж щось інше; трохи. Треба ще відзначити, що усність творення залишається в основному за такими видами народної творчості, як приказка, прислів’я, анекдот, казка, почасти — частушка і коломийка (Максим Рильський, III, 1956, 153); На третій рік в міжряддях сіють сидерати — гречку, гірчицю і почасти фацелію (Колгоспник України, 3, 1954, 32);
// До певної міри. — Ви пам’ятаєте той апарат? — радісно скрикнув він.. — Гарна була машина… Отож той апарат і ставсь почасти причиною зміни в моєму житті (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 255); Славко трохи оживився. Йому все здавалося, що читальняний [читальний] будинок — це почасти його діло (Лесь Мартович, Тв., 1954, 326); Звичайно, спогади, почасти й фантастичні, Розмови нашої хистку являли вісь (Максим Рильський, Поеми, 1957, 274).
2. Якийсь час. Омар Мервський жив почасти ще при соманідській династії X в., але це поет більше вже газневідський (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 212).