ПОБИРАТИ

ПОБИРАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал. Брати. Думала, що тоді не мав би [чоловік] за що впиватися, бо всі доходи зі свого ґрунту вона сама побирає (Лесь Мартович, Тв., 1954, 335); Я рішив, що не маю більш морального права побирати гроші за лекції, котрих я не даю (Гнат Хоткевич, I, 1966, 148); Побирає [Аглая-Феліцітас], як і давно, науку музики в свого давнього вчителя (Ольга Кобилянська, III, 1956, 307).
♦ Побирати на сміх — те саме, що Брати на сміх (див. брати). Всі дивувалися єго [його] силі і боялися.. Робітники не побирали на сміх і не робили збитків (Василь Стефаник, I, 1949, 126); Сум побирає — те саме, що Сум бере (див. сум). — Земля дуднить, галуззя хрустить, рев, крик та писк по лісі, аж сум побирає (Іван Франко, IV, 1950, 69).