ПОБУ́ВКА, и, жін., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що побивка. — Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: — У нас сила. Кордон на замку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 302); Того року він.. приїхав з молодою дружиною до батьків на побувку (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 75); От побувку відбуду, заберу тебе [Данила] на Донеччину до уголька! (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 21).
ПОБУВКА
Тлумачення слова