ПОБУТУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до побутувати. Реалізм професіональної музики.. великою мірою базується на глибокому осягненні композитором типових інтонацій народної музики, узагальненні характерних, широко побутуючих у народі музичних інтонацій (Мистецтво, 6, 1955, 7).
ПОБУТУЮЧИЙ
Тлумачення слова