ПОБУТОПИ́СЕЦЬ, сця, чол. Автор побутових творів літератури, живопису і т. ін. Довженко не побутописець, його царина — людська душа в усій красі і духовній привабливості, в найвищому злеті свого розкриття (Радянське літературознавство, 10, 1969, 74); Пимоненка колись вважали тільки художником-побутописцем. Насправді ж рамки його творчості набагато ширші (Радянська Україна, 21.IV 1962, 4).
ПОБУТОПИСЕЦЬ
Тлумачення слова