ПОБУ́ДНИК, а, чол. Той (те), що спонукає до чого-небудь. Дрібний землероб, поки він лишається дрібним, повинен мати стимул, поштовх, побудник, що відповідає його економічній базі, тобто дрібному окремому господарству (Ленін, 43, 1974, 55); Йому, звісно, кортіло запитати, які благородні побудники спричинили ці Саїдові одвідини обителі (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 19).
ПОБУДНИК
Тлумачення слова