ПОБРИКАТИ, аю, аєш, док.
1. Піти брикаючи. Повертаю до верби! А верба й пропала, Бо коняка напаслась, Та й, знать, побрикала (Степан Руданський, Тв., 1959, 152).
2. Брикати якийсь час;
// Дриґати ногами якийсь час. Нагодуй добре дитину та положи її у теплій хаті, щоб воно побрикало ніжками, награлось уволю, так от вам і здоров’я, і зріст буде… (Любов Яновська, I, 1959, 44).