ПОБРОНЗОВІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до побронзовіти. Дівчата в яскравих убраннях, з пишними бантами в косах, уже побронзовілі від першого сонця (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 569).
2. у знач. прикм. Який став, зробився бронзовим. Подих їхній [заводів] примушував молоді каштани задовго до осінніх холодів ронити своє побронзовіле, ніби спалене, листя (Вадим Собко, Справа.., 1959, 4).