ПОБРЬО́ХАТИ, аю, аєш, док., розм. Піти, відправитися, поволі рухаючись у чому-небудь рідкому, грузькому (воді, болоті, снігу і т. ін.). Ключ од сарая був у сторожа, а сторож пішов цього вечора додому — і я побрьохав до нього через снігом заметений город (Степан Васильченко, II, 1959, 317).
ПОБРЬОХАТИ
Тлумачення слова