ПОБРЯ́ЗКАТИ, аю, аєш, док.
1. Брязкати якийсь час. [Сестра Мархва:] Чого ти, сестро Серахвимо, до матушки так рано? [Сестра Серахвима (побрязкавши чотками):] Як би тобі сказати? Попрохатись маю… (Панас Мирний, V, 1955, 66); Побрязкати ключами.
2. розм. Піти, брязкаючи чим-небудь. Попереду поїзжане [поїжджани] Рушили в дорогу. А за ними й невольники Побрязкали путом Понад шляхом (Тарас Шевченко, II, 1963, 211).