ПОБРЕНЬКУВАТИ, ую, уєш, недок. Бренькати не дуже сильно або час від часу. Говорили [їздці] голосно, сміялись, побренькували оружжем [оружжям] та їхали битим трактом (Іван Франко, VIII, 1952, 288); Молоденька крига похрускує під ногами; і все так ніжно, неквапливо побренькують з-під шинелі його остроги: дзінь-дзень! дзінь-дзень! (Олесь Гончар, II, 1959, 181); [Націєвський:] О, яка ви [Марися] гострая і строгая!.. (Бере гітару і побренькує) (Карпенко-Карий, I, 1960, 352).
ПОБРЕНЬКУВАТИ
Тлумачення слова