ПОБРЕХЕ́НЬКА, и, жін., розм.
1. Коротка розповідь анекдотичного або повчального характеру. За чаєм Проценко розбрехався — все такі смішні побрехеньки вигадував (Панас Мирний, III, 1954, 295); Розповідали [козаки] побрехеньки й реготали (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 399).
2. Те саме, що брехня 1, 2. І як тепер пояснити йому, що допустилася цієї невинної побрехеньки тільки з любові до нього? (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 498); А Добрість не вважа на злії язики, Не пристають людські до неї побрехеньки (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 43); Знаючи чесну хлоп’ячу вдачу, заробітчани не вірили побрехенькам, що зводили недруги на Оверка (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1949, 92).
♦ Побрехеньки точити — те саме, що Баляндраси точити (див. баляндраси). Позалазивши в холодок, грали [хуторяни].. в «дурня» та точили різні побрехеньки (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 173).