ПОБРА́НИЙ, ПОБРАТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побрати. Богдан Хмельницький їхав оточений лісом побраних у противника прапорів і значків (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 345);
// побрано, побрато, безос. присудк. сл. Багато народу побрато [після реформи 1861 р.], порозсаджувано в тюрми (Панас Мирний, IV, 1955, 204).
ПОБРАНИЙ
Тлумачення слова