ПОБО́ЖНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до побожний 1, 3. Наймичка Килина вияснила собі Падину побожність трохи інакшими мотивами (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 342); Аркадій добре знав, що не побожність змусила Івана хрестити дитину, а формальна необхідність (Ірина Вільде, На порозі, 1955, 272); З солодким стисканням серця, з трепетом побожності припадала вона устами не тільки до холодного металу [хреста], але й до м’якої руки о. Василя (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 327); Гриша чесно примірявся оком, щоб роздавати [їжу] однаково, щоб вистачило всім. Угорці дивилися на нього майже з побожністю (Олесь Гончар, III, 1959, 270).
ПОБОЖНІСТЬ
Тлумачення слова