ПОБО́ЇЩЕ, а, сер.
1. заст. Кровопролитна битва; бій з великою кількістю жертв. Обидві армії стояли На тих межах, що показали;.. Всяк товпився, всяк ліз, тіснився, Побоїщу щоб зріть кінець (Іван Котляревський, I, 1952, 282); Льодове побоїще спинило наступ німецьких рицарів на нашу країну і врятувало її від долі Лівонії (Історія СРСР, I, 1956, 87).
2. Місце битви. Безкрає перекопське побоїще під небом осіннім, з безліччю полеглих у вічнім пориві.., — на все життя понесе Яресько цю сувору картину в своїм серці (Олесь Гончар, II, 1959, 444).
3. розм. Жорстока, запекла бійка. Ці страшні побоїща закінчувалися десь аж надвечір, проте завжди щасливо. Всі виявлялись цілі і живі, тільки довго і важко хакали від внутрішнього огню (Олександр Довженко, Зачарована Десна, 1957, 492).