ПОБЛУДИТИ 1, блуджу, блудиш, док.
1. Блудити (див. блудити 1 1) якийсь час. От так поплававши немало І поблудивши по морям [по морях], Як ось і землю видно стало, Побачили кінець бідам! (Іван Котляревський, I, 1952, 113).
♦ Поблудити очима (поглядом) — те саме, що Блудити очима (поглядом) якийсь час (див. блудити 1). — Так завтра зачнете? — спитав з задуми Леон, поблудивши очима по тих темніючих просторах, по тім гнізді, в котрім мали вигрітися і виклюнутися його золоті сни (Іван Франко, V, 1951, 384).
2. діал. Помилитися, зробити помилку. Зарікся я весь рік не виходити Із келії, аби ще більш не поблудити (Іван Франко, XIII, 1954, 297).
ПОБЛУДИТИ 2, блуджу, блудиш, док. Блудити (див. блудити 2) якийсь час.