ПОБІ́ЛЬШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побільшити. — Найнялась, Христинко? — лагідно й сумовито запитує Степан Васильович. — Мусила, бо інакше не проживеш, — тихцем відповіла й подивилась на свої, економською роботою побільшені руки (Михайло Стельмах, I, 1962, 203); Побільшена тінню кудлата Сашкова голова відбивалась на стіні (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 166);
// у знач. прикм. Над канапою стоїть у мене побільшена картка жінки у купальному костюмі (Юрій Яновський, II, 1958, 20); З побільшеним апетитом накладав [Аркадій Петрович] на тарілку цілу купу салати (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 388); Веденій з побільшеною увагою слухав професорову мову (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 189).
ПОБІЛЬШЕНИЙ
Тлумачення слова