ПОБІЛІШАТИ, аю, аєш. Док. до білішати. Загорілі колись руки знов побілішали (Нечуй-Левицький, I, 1956, 166); Побілішав, заколивався від вітру ковиль (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 51);
// Стати сивішим; посивішати. Голова йому побілішала, а шорстку, неголену щоку затягли свіжі, глибокі рови (Іван Микитенко, II, 1957, 104).
ПОБІЛІШАТИ
Тлумачення слова